• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Робота з батьками
• Порадник для батьків

Шановні батьки!

Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань. Це означає, що Ви – творчі батьки і ця сторінка для Вас. А ще потрібно обов’язково використовувати свою батьківську інтуїцію. Адже ніякий педагог або психолог не знає Вашу дитину так добре, як Ви, батьки.

Бути мамою і татом – величезна відповідальність!

Родина! Яке величне, багате, тепле це слово!

… Ліси виростають родинами в горах,

чайки відлітають у вирій гуртами,

Родинами плавають риби у морі,

і хмари гуртами летять над містами.

А десь астронавт у безмежнім просторі,

І десь мореплавець у чорну годину,

і сивий дідусь у самотньому горі,-

Усі вони мріють про рідну родину.

Ста друзів не стане у справжньому горі,

Заваляться плани, мільйони й палати,

та сяйвом порятунку в життєвому морі

завжди для нас будуть родина та мати.

Родина, сім'я… Це найрідніші на світі люди, які одне одного шанують та люблять. І найголовніші члени кожної родини – їх діти. В них ми бачимо наше майбутнє.

Пам’ятаймо чудові слова: " Якщо хочеш мати гарну старість – виховуй дітей."

Дошкільний вік - вік "чомусиків" і кому як не Вам, шановні батьки, необхідно знати ВСЕ ПРО ВСЕ НА СВІТІ, уберегти своє дитя від небезпеки.

Заклад дошкільної освіти: для чого він?

У закладі дошкільної освіти зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група закладу дошкільної освіти має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив закладу на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то заклад дошкільної освіти значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага закладу дошкільної освіти — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через заклад дошкільної освіти, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи заклад дошкільної освіти, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Дорогою до закладу дошкільної освіти

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до закладу (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли заклад розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до закладу дошкільної освіти веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це 5уде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте;

восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Поради

щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

- Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

- Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

- Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

- Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

- Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

- Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.

- Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

- Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

- Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

- Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

- Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.

- Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

ПЕРШІ СХОДИНКИ ДО ЧИТАННЯ

Широко відомий факт, що тисячі батьків навчили 2-річних, 3-річних дітей читати, причому читати добре. В той же час , в школі є діти, які читають гірше, ніж треба по віку. Видно, їх вчили занадто пізно. Найбільш ефективно навчання дітей читанню відбувається в домашніх умовах, якщо батьки знають, як його організувати. Для цих батьків можна виділити такі принципи навчання:

- починати треба з раннього віку;

- під час процесу навчання зберігати веселий настрій;

- ставитися з повагою до дитини;

- навчати його тільки тоді, коли ви і він у гарному настрої;

- зупинятися раніше, ніж дитина сама того захоче;

- демонструвати навчальний матеріал швидко;

- виконувати програму навчання послідовно;

- пам’ятати: і ви, і дитина повинні відчувати, що ви прекрасно проводите час.

Можна використати педагогічний досвід американського дитячого лікаря Глена Домана, розвиваючу педагогіку Б. та О. Нікітіних, методику М. О. Зайцева, методичні рекомендації М. Буракова – учня Зайцева, «Складушки» Воскобовича. Всі вони обережно ставляться до психіки дитини та закликають до раннього навчання дітей. Якщо дитячому розуму не вистачає духовної поживи, то він всмоктує безліч непотрібного, а «мозок, так як і м’язи , розвивається, коли його тренують», - стверджує Г. Доман.

Починаючи розвивати та навчати своїх дітей, батьки думають по-перше, як навчити малюка читати. Вони вважають, що це найголовніша ланка в ланцюжку раннього розвитку дитини. Мами та тата прикладають багато зусиль до навчання грамоти, забуваючи, що розвивати треба всебічно. Перша порада – не ставте собі термінів. У кожної дитини свій шлях в житті, свої темпи освоєння того чи іншого навику. Краще рухатися поступово, спостерігати за дитиною, що їй цікаво, що – ні. І не впадати в розпач, якщо дитину навчання абсолютно не цікавить. Значить, вона ще не готова. Відкладіть свої старання, перейдіть до малювання або спорту. Або просто грайтеся з ним побільше ляльками, машинками, конструкторами. Читати вона обов’язково навчиться. Всьому свій час. Як вибрати методику?

Методика Глена Домана має багато прихильників і противників. Багато людей починали цю важку працю, отримували сумнівні результати, або зовсім їх не отримували, бачили супротив дітей проти такого способу подачі інформації, в результаті, захопившись ідеєю раннього розвитку дітей, змінювали методику і в результаті отримували свою, як, наприклад, всім відома французька мама Сесиль Лупан. Методика Глена Домана побудована на тому, що дитині показують не букви або склади, а цілі слова, написані на великих полосках червоним кольором. Дитина, на думку Домана, побачивши декілька раз слово, назавжди запам’ятає, як воно читається. А побачивши багато слів, сама по собі виведе правило читання і почне читати незнайомі слова. Найсильніший аргумент противників цієї методики той, що, коли дитині починали писати знайомі слова олівцем на папері або показували в книзі, вона ніяк не хотіла впізнавати («читати») ці слова.

Традиційний звуко-буквенний аналітико-синтетичний метод навчання дітей читанню знайомий нам з дитинства. Так вчили читати нас, так і ми вчили своїх дітей. Спочатку вчили букви – це перший етап. Дуже важливо називати букви спрощено, як ми називаємо твердий приголосний «П». Прийде час і дитина засвоїть знання по фонетиці мови. А зараз вона може навчитись читати і без цих знань. Спочатку дорослий показує і називає букви, потім дитина вчиться показувати їх, знаходити по завданню дорослого. Одночасне навчання читанню та друкуванню необов’язкове. Можна використати такі вправи: «Знайди букву в малюнках», «Тіло-літера», «Тіло-Загадка», «Розрізна азбука», «Візерунки з літер», «Знайди і підкресли», «Яка літера виглядає у віконце», «Від якої літери фрагмент», «Які літери сховались», «Яка літера наступна».

Другий етап навчання дітей читанню – « Запам’ятовуємо склади». Особливість дітей дошкільного віку є фізіологічна неготовність до засвоєння правил складозлиття і їх застосування при читанні. Для дитини простіше навчитися читати за допомогою запам’ятовування складів-злиттів. Найбільш ефективно це відбувається в 5-6 років. В цьому віці активно розвивається та удосконалюється пам’ять, всі її види (слухова, зорова, пам’ять на рухи, комбінована, змістовна та інші) і процеси (запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації).

Схема для запам’ятовування складів

-багаторазові повтори складів дорослим;

-пошук складу по завданню дорослого з наступним промовлянням;

-самостійне називання – «читання» складу.

Перед тим, як дитина сама зможе назвати склад-злиття, йому треба багаторазово почути його назву, повправлятись в пошуку складу по вашому завданню. Якщо дитині тяжко назвати склад, запропонуйте йому декілька варіантів відповіді, не дозволяйте тим самим перейти на побуквенне читання складу. Найтяжче запам’ятовуються перші групи складів, далі дитина по аналогії починає називати подібні по голосній або приголосній літері склади. Темп засвоєння складів повинен відповідати можливостям дитини. Краще засвоїти меншу кількість приголосних і відповідних складів, але автоматично впізнавати-читати склади. Навичка читання складів різного типу сприяє швидшому навчанню читанню словами.

Третій етап – «читаємо словами».

Читати і розуміти для дошкільника одночасно тяжко. Для цього треба багато часу. Допоможуть дитині вправи: «Ланцюжки слів», «Віконечко» (поступово передвигати його по сторінці, відкриваючи потрібні для читання склади), «Встав букву», «Склади слово з складів», «Картинка + слово», «Закінчи слово», «Підбери до першого складу другий, що підходить першому», «Прочитай слово по його половинці» (нижня, верхня), «Склади слово з букв»(розрізна азбука), «Підбери слово»(логічно зв’язані пари слів), «Ізографи»(картинка, виконана, буквами слова, що позначає цю картинку), «Геоборди» - в великі, розкреслені квадрати вписати по горизонталі та вертикалі слова, що відносяться до даної теми.) Труднощі, які виникають при навчанні читання дітей словами, крім розуміння змісту слова: якщо слова неподілені на склади , можна олівцем провести дужки під складами ; довгі слова (можна починати читати з останнього складу, дописуючи попередні по одному).

Важливо!

- вчити осмисленому читанню, краще менше прочитати, але зрозуміти про що читаєш;

- для формування навичок осмисленого читання недостатньо тільки матеріалу азбуки, використовуються додаткові ігри та вправи;

- якщо дитина переходить на побуквенне читання, активізувати роботу з складовою таблицею, закріпити навички впізнавання складу, як одиниці читання;

- якщо дитині тяжко визначити місце злиття, допомагайте побачити йому в складі;

- готуючи ігри та вправи, не забувайте про зайвий варіант відповіді;

- не бійтесь затриматись на цьому етапі подовше.

«Читаємо словосполучення, речення, тексти» - це новий складний етап навчання. Головна задача – навчитись усвідомлювати прочитане. Починати тільки тоді, коли дитина усвідомлено читає окремі слова. Вправи: «Склади словосполучення»(різні граматичні форми, вибрати правильні); «Яке слово загубилось?»(«повернути» маленькі слова на місце – прийменники); «Підбери закінчення». При читанні речень на першому етапі не перешкоджати повторам слів дітьми з початку речення. Дитина почне розуміти прочитане речення і буде читати без повторів. Вправи: «Прочитай речення з картинками», «Речення + картинка», «Розрізні речення». При читанні текстів для полегшення розуміння прочитаного важливо задавати різні питання по тексту. Ігри: «Придумай назву для оповідання», «Склади оповідання» (за розрізаними реченнями або частинами тексту), «Придумай кінцівку», «Розстав крапки».

При навчанні читанню словосполученнями, реченнями, текстами слід пам’ятати:

- дитина вчиться усвідомлювати не лише самі слова, а й граматичні формі, в яких вони знаходяться.;

- до читання словосполучень, речень переходити тільки тоді, коли сформоване усвідомлене читання слів;

- збільшуйте кількість слів в текстах поступово;

- пунктуаційні знаки також треба читати;

- не поспішайте давати дітям дитячі книги. Вони даються для того, щоб дорослі їх читали дітям.

Зупинимось на складовому читанні.

Так., як дитина дивовижним чином оволодіває складним механізмом усного мовлення, так , в основному, інтуїтивно вона має освоїти механізм читання. Не можна ось так просто взяти – і словами пояснити дитині, що потрібно робити, щоб прочитати слово. Всі завдання по ранньому навчанню читанню розраховані перш за все на дитячу інтуїцію. Тому тут більше підходять слова: вгадай, впізнай, знайди, згадай, порівняй. «Не вгадав?» - нічого страшного. Головне – запобігти страху помилки. Рано чи пізно, навчання читанню стає для деяких дітей проблемою. На якійсь стадії навчання снігова куля невдач виростає до розмірів страху, і дитина вже не хоче ні читати, ні писати. Щоб цього не сталося, не можна прискорювати індивідуальний темп дитини в навчанні читанню. Кожне курча з’являється в свій час – і кожного разу – це диво.

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості.

Коментарi