/Files/images/image.jpg

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ ДНЗ

Колінько Вікторія Анатоліївна

Яриловець Наталія Олегівна

Трегуб Інна Василівна

Лисенко Світлана Михайлівна

Мовчун Леся Олександрівна

Сільницький Анатолій Дмитрович

Жолак Олеся Василівна

Олійник Олександр Миколайович

/Files/images/693fc7d096f7.gif

КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ШКОЛЯРІВ

Навантаження для школяра

Ніколи не відправляй дитину одночасно в перший клас і якийсь гурток чи секцію. Саме початок «дорослого» шкільного життя вважається для неї важким стресом. І якщо малюк не матиме можливості піти погуляти, відпочити, а після – зробити уроки без поспіху, то у нього можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються тобі необхідною частиною розвитку твоєї дитини, почни водити її туди ще за рік до початку навчання.

Виконання домашніх уроків

До речі, починати робити домашні завдання краще з письма. Добре також чергувати усні завдання з письмовими. Загальна тривалість таких занять не повинна перевищувати години.

Пам’ятай, що син чи донька можуть концентрувати свою увагу на чомусь не більше 15 хвилин. Тому, коли ти будеш робити з малюком уроки, після 15 хвилин занять – перервіться і обов’язково відпочиньте, наприклад, зробіть фізичну зарядку. Можна просто пострибати на місці раз 10, потанцювати під веселу музику кілька хвилин.

Комп’ютер у житті школяра

Телевізор, комп’ютер і будь-які заняття, які вимагають великого зорового навантаження, варто проводити не більше години в день. У цьому впевнені багато лікарів-офтальмологів у всіх країнах світу.

Не забувай хвалити свого малюка

Протягом першого року навчання дитина як ніколи потребує підтримки батьків. Адже зараз вона формує свої особисті відносини з вчителями і однокласниками. Крім того, вона також і вперше розуміє, що з нею хтось хоче подружитися, а хтось – не хоче… Так у дитини складається власний погляд на себе. І якщо ти хочеш, щоб з малюка виросла впевнена у собі і спокійна людина, обов’язково хвали його. Підтримуй, не лай за двійки і ляпки в зошиті.

Пробудження школяра

Не треба різко будити дитину, адже внаслідок цього вона може відчувати почуття неприязні до мами, яка вічно термосить, мучить його, стягує ковдру. Найкраще навчити школяра користуватися будильником.

Якщо малюк все ще важко встає, не треба дражнити його «лежебокою» або лаяти… Створюй атмосферу добра і теплоти, включи голосніше радіо або улюблену музику дитини, посміхнися їй, поцілуй малюка.

Пам’ятай про те, що якщо дитину кваплять, то вона буде робити все ще повільніше. Це її природна реакція організму, її зброя в боротьбі з розпорядком, який її не влаштовує.

Повернення зі школи

Не задавай питання, на які дітки дають звичні відповіді. Мова йде про фрази типу: «Як твої справи в школі, які оцінки отримав? – Все нормально… » Згадай себе, як іноді дратували ці питання, особливо коли твої оцінки не відповідали всім очікуванням з боку батьків. Поспостерігай за дитиною, зверни увагу, які емоції «написані» у чада на обличчі. Дай дитині відпочити, запитай, чим ти можеш їй допомогти, поговори про щось хороше, попліткуйте по душах. Це допоможе зблизити сім’ю.

Пора спати

Молодших школярів краще за все укладати спати самим батькам. Важливо перед сном довірчо поговорити з малюком, заспокоїти страхи, уважно вислухати, показати, що ти його розумієш і підтримуєш. І тоді твій школяр прокинеться на наступний день в бойовому настрої!

/Files/images/boy2.png

ТИПОВІ ПОМИЛКИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

«Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною», — писав А.С.Макаренко в «Книзі для батьків». Причиною неправильного сімейного виховання є помилки, яких припускаються батьки. Типові помилки сімейного вихо¬вання:

1. Низька згуртованість і значна розбіжність членів сім’ї у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних підходів членів сім’ї виховання дитини стає суперечливим, непослідовним, неадекватним.

2. Незнання батьками психологічних особливостей своєї дитини. Гіперпротекція (гіперопіка) — надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи, прийняття за неї рішень Внаслідок надмірної опіки дитина не при¬вчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.

3. Гіпопротекція (гіпоопіка) — дорослі члени сім’ї недостатньою мірою опікуються дитиною та контролюють її.

4. Емоційне відчуження — психологічна депривація дитини.

5. Виховання в культі хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить її в центр уваги сім’ї. За такої виховної позиції у дитини культивується егоцентризм.

6. Виховний контроль через викликання почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, говорять, що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постійним побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.

7. Авторитет батьків, побудований на хибному підґрунті. А.С.Макаренко виділяв кілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.

Авторитет (лат. аиїогказ — влада, вплив) — це відмінні особливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки цьому здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей в будь-якій галузі життя.

А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти що не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет містить всю гаму красивого життя батьків. Він об’єднує такі особливості їх поведінки:

- авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. “Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб в дітях утвердить самого себе, продовжить у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові”;

- авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами і труднощами у навчанні, знання інтересів та уподобань, кола друзів, товаришів;

- авторитет допомоги має проявлятися не у поспішному виконанні за дитину її обов’язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді; як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов’язків ослаблює, збіднює особистість;

- авторитет вимогливості передбачає достатній і об’єктивний контроль матері і батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов’язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо не робиться систематично, у дитини поступово фор¬муються звички відповідальності за виконання обов’язків і доручень;

- авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — “Не бреши”. Лише правда у взаєминах батька з матір’ю, з дітьми, іншими членами сім’ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди;

- авторитет поваги грунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває на шляху активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати за найбільшу цінність: вона — Людина.

Поряд з проявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються прояви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір’ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємини “на коротку ногу”, авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.

Батьки, які прагнуть піднесення педагогічної культури, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до проявів фальшивого авторитету і витісняти їх з власної поведінки.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?

Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

- виправляйте;

- реагуйте на недоліки;

- хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:

- Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

- Не плямкай!

- Як ти їси, дивитись гидко!

- А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

- Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

- Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

У своєму «Повчанні…» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»

/Files/images/2ca8e7d3dc64.gif

Кiлькiсть переглядiв: 33

Коментарi