• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Напрямок діяльності
• Проблема над якою працює заклад

Методична ідея закладу "Формування природничо-екологічної компетентності дошкільника через використання ігрових інноваційних технологій"

Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічногосвітогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Мета екологічної освіти і виховання дошкільників — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища Основні завдання екологічної освіти дошкільнят:

1. Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.
2. Розвиток уявлень про взаємозв'язки у природі.
3. Засвоєння елементів екологічної культури.
4. Засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до
природного оточення.
5. Виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про
рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.
6. Стимулювання допитливості та зацікавленість у пізнанні природи.
7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.
8. Формування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного
здоров’я та здоров'я інших людей.

Основні завдання екологічного виховання дошкільнят

Навчити дітей бачити взаємозв'язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.
Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов'язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.
Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.
Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.
Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.
Серед актуальних завдань, які розв'язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.
В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.
Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об'єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам'яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.
Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей - дошкільнят, зокрема:
1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість ґрунту) та взаємозв'язки і залежності, які виступають в ній при їх наявності.
2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини - трави, кущі, дерева; тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.
3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі (гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).
4. Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.
5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне, турботливе ставлення людей до природи.
6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ у народній творчості (народні прислів'я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір'я, пісні).
Даючи дитині знання про природу, обов'язково враховую принцип доступності та послідовності. Активність дитячого розуму, його спостережливість та допитливість, прагнення до творчості - це те, що має враховувати педагог, виховуючи бережливе, турботливе ставлення малюка до природи, почуття співпереживання до своїх менших друзів. Звідси стає очевидним, що екологічне виховання неодмінно вимагає від вихователя систематичності та послідовності в роботі, вміння підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї, завдяки чому можна якнайповніше розв'язувати поставленні завдання. Виходячи із змісту, мети, завдань екологічного виховання, можна зробити слідуючи висновки:
- щоб навчити дітей любити та берегти природу, потрібно передусім дати вихованцям знання про неї; сформувати переконання у тому, що в природі немає жодного об'єкта тільки корисного або тільки шкідливого. Все в природі взаємопов'язане і має велике значення для існування людини і життя загалом; для удосконалення навчально-виховного процесу доцільно використовувати класичні та нетрадиційні форми, методи, прийом роботи; це допоможе дітям з'ясовувати, усвідомлювати причинно-наслідкові зв'язки у природі;
- щоб сформувати вміння дітей бачити, відчувати, розуміти красу навколишнього світу та мати естетичну насолоду від спілкування з ним, важливо щоденно використовувати як приклад, ставлення до природи дорослих людей ;
- завдання екологічного виховання можна вирішувати під час різних
видів дитячої діяльності, з ускладненням діяльності, з набуттям індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні, морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у природному довкіллі.

Ознайомлення дітей з природою відбувається наочно-діяльнісним шляхом. Тому ми використовуємо багато форм та методів роботи, щоб дати дітям екологічні знання:
- екологічні заняття всіх видів;
- дидактичні ігри вправи;
- екскурсії, спостереження;
- проблемні ситуації, мовні логічні завдання;
- праця в Природі, в кімнаті Природи, дослідження;
- конкурси, вікторини;
- література, народний фольклор.
Таким чином, всі ці засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — „екологічна свідомість" , „екологічна культура" - зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом всього життя.

Природа формує людину, ставить її на вищий щабель розвитку, вчить людину бути Людиною. А від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.

Сучасний заклад дошкільної освіти є першою сходинкою збагачення дітей знаннями про природне і соціальне оточення, знайомство з загальною, цілісною картиною світу та формування морального й естетичного ставлення до нього.

Сьогодні головна вимога до природознавчої освіти в закладі визначена Базовим компонентом дошкільної освіти – формування природничо-екологічної компетентності дошкільнят, емоційно-ціннісного та відповідального екологічного ставлення до природного довкілля.

Природничо-екологічна компетентність дошкільника передбачає уявлення дитини про природне довкілля як цілісний живий організм, у якому взаємодіють повітря, грунт, рослини, тварини, люди в багатоманітності, єдності, русі, мінливості.

Система роботи з ознайомлення дошкільників з природою передбачає комплексну реалізацію всіх завдань екологічного виховання, починаючи з дошкільного віку. Успіх цієї роботи значною мірою залежить від вдало дібраних та ефективно використаних форм і методів.

Різні джерела інформації відкривають дитині різні сторони явищ і об’єктів. Проте недостатньо лише знайомити дошкільнят з різноманітними природними об’єктами і явищами, потрібно пробудити в них любов до всього живого, відчуття єдності з природою.

Одним з методів екологічного виховання є використання казок природознавчого змісту.

В.О. Сухомлинський вважав, що «без казки, без гри уяви дитина не може жити, без казки навколишній світ перетворюється для неї на гарну, але все-таки намальовану на полотні картину; казка примушує цю картину ожити».

Казка для таких дітей є тим незмінним засобом, який, завдяки образності та впливу на почуття дитини, розвиває уяву, забезпечує міцність засвоєння природознавчих уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності.

Використання казок у системі екологічної роботи з дітьми з загальним недорозвитком мовлення водночас максимально активізує як активне, так і пасивне мовлення дітей. Діти вчаться розуміти образні висловлювання, алегорію, художні порівняння, відрізняти правду від вигадки. Але саме вигадка як характерна особливість казки пробуджує у дітей уяву.

Окрім цього, зміст пізнавальних казок про природу розкриває дітям особливості виникнення, розвитку, росту об’єктів природи, сприяє розумінню розвитку природи за своїми законами, незалежно від людини, таким чином формується непрагматичне ставлення до природи. Таким чином, завдяки природничій казці у дитини формуються не лише уявлення про об’єкти природи, взаємозвязок між ними, але й позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи, та розвивається мотивація до екологічно доцільної поведінки та діяльності.

Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським — це розгляд освітньо - виховного процесу як складної системи, при якій дитина без уваги не залишить жодної травинки, пташки, вчиться робити не тільки висновки, а й аналізувати, встановлювати елементарні причинно-наслідкові зв’язки.

Він наголошував, що «…екологічне виховання – це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, який може пробудити лінивого, сонного. Перед красою природи дитина стає такою, якою повинна бути. Коли учень знаходиться з природою віч-на-віч і перед ним відкривається світ дивних і цікавих речей, то треба дати волю дитині, і тоді вчитель може краще спостерігати, як сприймає навколишній світ, як вона бачить, як думає».

У сучасних наукових дослідженнях Г.Бєлєнької, Н.Горопахи, Т.Науменко, Н.Лисенко, С.Ніколаєвої, З. Плохій, Г. Тарасенко розкрито роль казки у формуванні природничо-екологічної компетентності дошкільників, висвітлено психолого-педагогічні особливості використання казки в процесі ознайомлення дітей з природою, визначено та доведено ефективність застосування казок в екологічному вихованні дошкільників, представлено ефективні методи, прийоми та технології роботи з казками.

Екологічна казка забезпечує формування реалістичних уявлень про окремі об’єкти чи явища природи, потреби живих організмів, зв’язки та залежності у природі в їх послідовності та єдності, комплексно впливає на когнітивну, почуттєву і діяльнісну сфери особистості дитини.

Екологічне виховання є однією із стрижневих проблем формування природознавчої компетентності дошкільнят зокрема та гармонійного розвитку особистості в цілому.

Основною ідеєюдосвіду є формування у дітей початкової екологічної культури, становлення екологічного світогляду, що передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям, розвитку мотивації до екологічно доцільної поведінки.

Територія дошкільного закладу має зелені насадження, які відображають рослинність місцевості: куточок лісу, саду, лікарських рослин, дослідницькі ділянки, водойма. Кожна група має квітник, город.

Створення досвіду роботи з проблеми: «Формування природничо-екологічної компетентності дошкільника через використання ігрових інноваційних технологій» проходить у декілька етапів:

І етап (контрольно-діагностичний) – проведення діагностичних досліджень щодо екологічної компетентності старших дошкільників

ІІ етап (ознайомлювально-аналітичний) – ознайомлення з психолого-педагогічною та методичною літературою, її вивчення та аналіз; відбір методів та прийомів, що найбільш зацікавили та відповідають ситуації;

ІІІ етап (діяльнісний) – створення та апробація методичного забезпечення для реалізації досвіду (створення бібліотеки казок екологічного змісту, розробка занять, спостережень, екскурсій, театралізованих ігор з використанням авторських казок екологічного змісту; впровадження напрацювань у роботі з дітьми)

ІV етап (коригувальний) – коригування системи роботи, проведення педагогічної діагностики.

Творчо опрацювавши дослідження з проблеми екологічного виховання дошкільнят та застосування казок природничого змісту в системі екологічного виховання, переконавшись в актуальності проблеми на сучасному етапі, ми прийшли до висновку про те, що для роботи у закладі необхідно створити власну систему екологічного виховання, яка б враховувала об’єктивні та суб’єктивні фактори:

стан розвивального середовища дошкільного закладу та групи

зацікавленість дітей та батьків.

Використовуючи екологічну казку в різних видах дитячої діяльності, застосовуємо словесні, наочні, ігрові методи та використавши ІКТ (мультфільми за мотивами казок про природу):

дидактичні ігри за змістом казки;

читання казки після спостереження;

гра-психогімнастика за змістом казки;

театралізована гра за її змістом;

використання казки під час трудової діяльності в природі, під час спілкування;

переказування казки;

використання екологічної казки як елемент творчого розповідання (початок або кінець казки);

читання казки як відповідь на запитання дитини;

зображувальна діяльність за змістом казки.

В процесі роботи ми виявили, що формування природничо-екологічної компетентності дошкільників засобами казки природничого змісту доцільно планувати в такій послідовності:

закріплення знань дітей про об’єкти та явища природи, формування емоційного ставлення до природи;

формування уявлень про зв’язки й залежності у природі, розвиток емоційно-ціннісного ставлення до природи;

формування уявлення про цілісність природних систем і людину як частину природи, розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення, мотивація екологічно доцільної поведінки та діяльності.

Паралельно до завдань пізнавального розвитку ми вирішували завдання мовленнєвого розвитку:

збагачення лексичного запасу художніми висловлюваннями, епітетами, порівняннями;

розвиток зв’язного мовлення;

вдосконалення граматичної будови мовлення.

Ефект сприймання казок підсилюють такі прийоми: читання в особах; розігрування за допомогою лялькового, тіньового, пальчикових театрів; ілюстративний, музичний супровід; малювання за сюжетом казки.

Збиваючи з шовкових трав росу,

задумайся, затамувавши подих;

крім доброти, дарує нам природа

себе й свою немеркнучу красу.

У таїні земної диво-вроди

Краса буття ніколи не вмира.

Заходьте в гості до її господи,

лиш марно не топчіть її добра...

Григорій Коваль

Коментарi